Latvia demands Russians learn Latvian

Latvia demands that their large Russian minority learn the Latvian language. Ukraine has chosen a slower, more evolutionary path in conversion to Ukrainian language.

Political Analysis of the American Elections

This post is in Ukrainian language:

Політичний Аналіз Американських Виборів

Ці нотатки було написано у відповідь на цей постінг:
http://bohdanp.multiply.com/journal/item/188/188

Щодо моралі можна подискутувати, а от щодо інтелектуальних здібностей, автори цього листа не занадто далекозорі. Поняття червоних і синіх штатів досить химерне. За останні 15 років тільки 17 штатів були завжди синіми і тільки 16 завжди червоними. А ще 17 змінювали свій кольор, голосуючи то за Клінтона, то за Буша - двічі, то знов за Обаму. Так що штати тут треба ділити не на дві частини, а на три - ліва, права, та помірна. Подивитись це графічно можна тут:
http://www.usatoday.com/news/politics/election2008/electoral-vote-tracker.htm
(На справді треба аналіз робити на рівні районів, counties, які набагато більш стабільні в політичних нахилах.)

А якщо дивитись далі в минуле, наприклад 20-30 років назад, то тоді взагалі майже вся країна голосувала за Республіканців, принайми за Рейгана. В 1980-му він виграв 44 штата і 489 електоральних голосів, проти 6 штатів і 49 електоралних голосів Картера. Тобто від набрав електоральних голосів в 10 разів більше Картера! Дивись діаграму: http://www.presidentelect.org/e1980.html

А в 1984-му, Рейган взагалі виграв 49 штатів і 525 електоралних голосів, залишаючи Мондейлу тільку Монтану (і нещасних 13 електоральних голосів), так як це був штат Мондейла. Рейган міг би взяти в той раз і Монтану, але, як джентельмен, не провадив там виборчої кампанії і залишив його демократу. Діаграма тут: http://www.presidentelect.org/e1984.html

Так що коли Американські ліві намагаются спаплюжити спадщину Рейгана, вони це роблять несправедливо, бо його справді любила вся країна.

Доречі, як ти можеш побачити на цих оригінальних картах, до 1988 року червоний був кольором демократів, так же як і по всьому світові червоний - це кольор лівих. Але Американськи медіа змінили кольори. Це таке цікаве намагання американских лівих приховати свої справжні кольори. Так і постає така кумедна ситуація коли ліберал в Америці, в Європі зветсья соціалістом. А ліберал в Європі, в Америці називається консерватором. А червоні в Європі чомусь стали синіми в Америці. Сміх та й годі.

Ще цікавійший факт політичного аналізу, це те що в 2004-му, за Буша проголосувало 2.506 районів (counties) Америки, тоді як за Керрі проголосувало тільки 535 районів Америки, або 33.300.000 квадратних міль проти 779.000 квадратних міль. Якщо ти подивишся на карту районів виборів 2004-го, то ти побачиш червоне море із синіми острівками: http://www.usatoday.com/news/politicselections/vote2004/countymap.htm

Наприклад, більшість районів штату Нью-Йорк є червоними, але місто Нью-Йорк тягне цілий штат на блакитну площину. Така ж сама ситуація і в штаті Пенсильванія, де майже весь штат червоний, але Філаделфія, Скрентон і Піттсбурґ можуть тягнути весь штат на синю сторону.

Доречі і в 2000-му, і в 2008-му, ця карта виглядає майже так само:
2000: http://www.usatoday.com/news/politicselections/vote2004/countymap2000.htm
2008: http://www.usatoday.com/news/politics/election2008/results.htm

Справа в тому що міста Америки здебільшого голосують за демократів, а передмістя та сільскі райони голосують за республіканців. Тому більшість теріторії Америки є червона.

Класова та освітня різниця також цікава. В демократичній партії переважають вищи класи та нижні, а в республіканській партії переважає середній клас. Тому і зрозуміло чому міста голосують за демократів, бо в містах Америки живуть як найбідніші, так і найбагатші Американці. Тоді, як в передмістях і в сільских районах переважає середній клас.

Якщо подивитися на освіту, то ситуація також подібна. В республіканській партії більше людей, які мають вищу освіту, але тут переважають люди з дипломами бакалавра та магістра. А більшість із тих хто має докторати є демократами. Так як і більшість із тих хто має тільки шкільний диплом, і переважна більшість із тих хто має незакінчену шкільну освіту. Це й не дивно - бо в багатьох великих містах Америки, більше як 50% афро-американських студентів на закінчують школу (High School).

Також цікавий той факт що більшість мільонерів є республіканцями, але більшість мільярдерів є демократами. Більшість професорів (70-80%) є демократами, як і більшість адвокатів (60-70%) і журналістів (85%), але в бізнесі, в армії, у фермерстві переважають республіканці (70-90 відсотків).

Можна багато ще чого сказати, але одна річ ясна - не все так просто як ці писаки написали і ти з ентузіазмом переклав. Якщо ліберані американці хочуть відділитися від консервативних, їм придется імпортувати свою їжу, імпротувати робітників корпорацій, і підходити під протекторат ООН, або ризикувати стати частиною Російскої або Китайскої імперії, бо своїх вояків в них один, два і обрахувався. А сподіватись на енергетичну незалежність і зовсім не буде можливості, бо майже вся і нафта, і вуголь, і вітряки, знаходяться в червоних районах.

А про низький рівень розлучень в синіх штатах, це вже взагалі смішно. Справа в тому що в синіх штатах багато людей не бачать моральних проблем із сексом без шлюбу і набагато менше взагалі одружуються, тому і рівень розлучень нижче. А в червоних штатах більшість ще вірить у святість шлюбу, тому і набагато більше одружуються.

Доречі, більшість університетів Америки знаходяться не в містах, а в передмістях та сільскій місцевості, тобто в червоних районах.

Я забув до цього додати що республіканці, як люди, щасливищі ніж демократи на 50%. (Вчені соціологи кажуть що це тому що серед них найбільш релегійні люди.)
http://pewresearch.org/pubs/?ChartID=7
http://www.livescience.com/strangenews/060315_happiness_pew.html
http://www.washingtonpost.com/wp-dyn/content/article/2008/02/07/AR2008020701904.html

Республіканці також мають набагато краще психологічне здоров'я, аніж демократи або інщі американці, здебільшого з тих самих причин.
http://www.gallup.com/poll/102943/Republicans-Report-Much-Better-Mental-Health-Than-Others.aspx

Так що, в синіх районах Америки (і в лавах лівих партій тa серед атеїстів) знаходиться переважна більшість депресивного населення Америки і користувачів найпопулярнішого медикамента від депресії - всемогутній Прозак (Prozac).
http://www.washingtonpost.com/wp-dyn/articles/A29751-2004Dec2.html

Також мушу додати, що україно-американці історично голосують за Республіканців, десь на 70 відсотків! І вони мають на це всі історичні підстави.

African-Ukrainians sing a jingle

African-Ukrainians sing about how much they love Ukraine:)
(African style)

*I Love Ukraine*

Ukraine's Ethnic Russians Re-identifying as Ukrainians

Interesting post by Paul Globe on his blog Window on Eurasia. The number of self-identified ethnic Russians had fallen from 23% to 17% in the decade after Ukraine's independence in 1991. And this number has likely fallen further in the intervening years.

The interesting conclusion derived from his analysis is that the Ukrainian ethnic identity is actually much stronger than the Russian ethnic identity. Ukrainians have been able to maintain their identity in Russian Siberia for over 100 years, even though they were forced to learn Russian and record in their passports they were ethnically Russian. (And who knows how many such "ethnic Russians" there are in Russia!) Many even had their lastnames changed by Stalin's machine to look Russian by adding the -ov ending. The interesting thing is that these people living in Siberia still speak Ukrainian and still self-identify as Ukrainians.

The Russian ethnic identity turns out to be much weaker, as ethnic Russians tend to dissolve in a foreign nation much quicker than Ukrainians do, even though assimilation rates are probably about the same for both ethnic groups. However, the Russian ethnic identity is too closely intertwined with a strong centralized state, and when this overweening government is absent, ethnic Russians tend to loose their identity fairly quickly. One conclusion could be that much of Russian identity is built on state propaganda. The other conclusion could be that the Russian identity has more to do with the Russian empire than with the Russian ethnicity per se, so when they leave the empire, they leave most of their identity behind.

The article illustrates the fact that the Russian ethnic identity has turned out to be fairly weak even in one of the most Russified nations in the world, Ukraine, as many self-identified ethnic Russians have switched to become self-identified ethnic Ukrainians with relative ease (while still maintaining Russian as their "mother tongue").

Here's the full text of the article:

Window on Eurasia: Ethnic Russians in Ukraine Re-identifying as Ukrainians
Paul Goble

Vienna, October 6 – More than three million ethnic Russians living in Ukraine have re-identified themselves as Ukrainians since 1991, nearly a thousand times the number of Ukrainians who may have dual citizenship in the Russian Federation, a ratio that appears to be increasing and is of increasing concern to Moscow.

On the one hand, this pattern suggests that ethnic Russians in Ukraine increasingly identify themselves with that country and its titular nation, an attitude that makes it more difficult for Moscow to play this ethnic card against Kyiv. And on the other, it points to the weakness of Russian ethnic identity more generally, something few Russian nationalists want to admit.

In an interview posted on Moscow's Politcom.ru at the end of last week, Nikolai Shul'ga, deputy director of the Kyiv Institute of Sociology and head of the Foundation for the Support of Russian Culture noted that the number of people in Ukraine identifying themselves as Russians fell from 11.3 million in 1989 to 8 million in 2001 (www.politcom.ru/article.php?id=6969).

Emigration explains only a few hundred thousand of that 3.3 million decline, he said. Most of it reflects "ethnic conformism," a feeling on the part of many there that it is "more suitable" to declare oneself an ethnic Ukrainian, even if one speaks Russian and feels himself part of Russian culture.

Indeed, he continued, what is happening in Ukraine is a separation of language and national self-identification, with the number of Ukrainians who declared Russian to be their native language actually increased by more than a million between the 1989 Soviet and 2001 Ukrainian censuses.

There are at least three reasons for this: First, some of the Russians who had re-identified as Ukrainians nonetheless declared Russian as their native language. Second, the two censuses asked questions about identity and language in a different order, with language first in the former and identity first in the second, an order that by itself may have contributed to this change.

And third – and this may be the most important finding for both Ukraine and the Russian Federation – the changes between the two censuses suggest that for many but far from all people in Ukraine, national identity and native language are not nearly as tightly linked as many have assumed in the past.

For Kyiv, this means that national identity in Ukraine is increasingly strong, with people retaining their Ukrainian national identity even if they continue or decide to begin to speak Russian, a pattern few Ukrainian nationalists find acceptable but one that points to the success rather than the failure of Ukrainian statehood.

And for Moscow, this pattern means that promoting Russian language in Ukraine as the Russian government and its allies continue to try to do – most recently by a new website directed at Russian speakers in Ukraine (www.rus.in.ua) – may not have the identity or political consequences that the Russian government would like.

Asked whether he believed that the number in Ukraine of those who identify themselves as ethnic Russians will continue to fall, even if the use of Russian continues to be widespread, Shul'ga said that over the next several years "the number of Russians and Russian speakers will decline significantly."

Meanwhile, another report last week calls attention to another aspect of the relationship between Russian and Ukrainian identity. Next year marks the centenary of completion of the tsarist program to resettle Ukrainians (and others) in the Russian Far East in order to strengthen the central Russian government's control of that region (odnarodyna.ru/articles/4/305.html).

The Ukrainians who were moved there called their place of settlement "zeleniy klin" ['the green triangle"] and were able to maintain not only their language but even their identity well into the 20th century despite the efforts of the Soviet authorities to russianize and russify them.

The identity of this several hundred thousand-strong community played a key role in the defeat of the White Russian forces in the Far East during the Russian Civil War because the Whites unlike the Reds refused to promise to respect the right of the Ukrainian nation to self-determination.

Soviet researchers, émigré historians like Ivan Svit, and American scholars like John Stephan pointed out that many residents in the Far East retained their Ukrainian identity even when under pressure from the Soviet authorities they learned Russian and declared themselves to be ethnic Russians.

(In the mid-1980s, in a move few now recall, the United States broadcast to the region from Japan in Ukrainian, the only time in the history of US international broadcasting to the Soviet Union when the US broadcast to a region in a language different than the one the Soviet government declared was the language of the titular nationality.)

And in the wake of the collapse of the Soviet Union, some in the Ukrainian parliament called for the recognition of the Zeleniy klin as Eastern Ukraine, a proposal that went nowhere but did call attention to the millions of people in the Russian Federation who continued to define themselves as Ukrainians even if they had to declare something else.

Now, this anniversary of the formation of the Green Triangle is likely to call the attention not only of many in Moscow and Kyiv but of analysts in the West that Ukrainian national identity is stronger than many have thought and that Russian national identity for many, except when supported by a strong state, may very well be weaker.

Western Ukrainians Ukrainianizing Crimea

This is a pro-Russian article in Russian on a pro-Russian site, but I thought it was interesting that they mentioned that Western Ukrainians are now working to Ukrainianize Crimea. That's a very good sign for the future unity and stability of Ukraine!

Movies In Ukraine Now Shown In Ukrainian Language

Until this year, the film distributors in Ukraine, most of whom are either Russian or English-speaking, were being lazy and simply showed the movies that were prepared for the Russian market in Ukraine without changing anything. All the American movies were dubbed in Russian. A few years ago close to 100% of all the movies were in Russian. So, what wasn't happening through the market, happened by court decree. Since most theater goers are teenagers, in Ukraine just like in the States, and they are already educated in schools in Ukrainian, this does not present any major problems for the market. And according to public opinion surveys only 3% of Ukrainians were against the change.

Later in the year, the Ukrainian government chose to ease the requirements somewhat. Movies can be shown in a foreign language as long as they have Ukrainian subtitles.

By the way, Ukraine is now going through a huge boom in construction of movie theaters, because it is one of the few global movie markets that is still growing, and because there aren't nearly enough theaters in Ukraine to meet the demand. I remember reading about a Jessica Simpson flick a couple years ago that flopped in the American market, but was saved by the strong demand in Ukraine.

100% of movies are in Ukrainian

According to 5 Kanal, the Ukrainian government has taken the percentage of foreign movies shown in Ukraine in Ukrainian language in three years from 20% to 50% to 70% and now to 100%.

More here (video - 63,4 MB - in Ukrainian):
http://5.ua/img/forall/cytaty/chas_vajlyvo_chmil_carov_5kanal_18072008.wmv